1. Терміни та визначення

• Озон – газ (Оз), модифікація кисню, що має сильні окислювальні властивості, нестабільна сполука повільно розпадається на молекулярний кисень.

• Озонатор – прилад, що виробляє озон з кисню, що міститься в атмосферному повітрі.

• Прямоточний озонатор – озонатор, що виробляє озон з повітря, що забирається безпосередньо з приміщення, де його встановлено.

• Концентрація озону – маса озону, що міститься в одиниці об’єму газу, вимірюється в одиницях: мг/л, мг/м3, г/м3.

• Рівноважна концентрація озону – концентрація озону, що встановилася в приміщенні при тривалій роботі в ньому озонатора.

• Озонування – обробка повітря в приміщенні озонатором.

• Абсолютна вологість повітря — маса пар води, що містяться в одиниці об’єму повітря, вимірюється в г/м3.

• Максимальна абсолютна вологість повітря – максимальна маса пар води, яка може знаходитися в повітрі при даній температурі; що більше температура повітря, то більша максимальна абсолютна вологість.

• Відносна вологість повітря – вміст пари води в повітрі по відношенню до максимальної абсолютної вологості повітря при даній температурі (залежить від температури), вимірюється у відсотках, %.

• Точка роси – температура, при якій у повітрі з даною абсолютною вологістю пари води починають конденсуватися (випадати у вигляді роси), вимірюється в градусах Цельсія, “С.

• ГДК (гранично допустима концентрація) – максимально допустима концентрація токсичних речовин (наприклад, озону), яка безпечна для життя та здоров’я людини.

• Дезодорація – видалення неприємних запахів.

• Детоксикація – видалення з повітря токсичних речовин.

• Санація – видалення з повітря та поверхонь патогенних мікроорганізмів, що викликають хвороби у тварин та людини.

• Демеркуризація – очищення приміщення від пари ртуті.

• Дезінфектант – речовина, за допомогою якої проводиться санація

4.2.6. До часу, на який запрограмована робота озонатора, слід додати час розпаду озону рівня ГДК (визначається за таблицями 4 і 6). Через цей час вхід до приміщення дозволено.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кривопішин, І.П. Озон у промисловому птахівництві [Текст]/І.П.
Кривопишин. – М.: Росагропроміздат, 1988. – 175 с.
2. Болога, М.К. Електроантисептування у харчовій промисловості
[Текст]/М.К. Болог. – Кишинів. Штинця, 1988.
3. Колодязна, В. С. Зберігання харчових продуктів із застосуванням озону
[Текст]/BC. Колодязна, Т. А. Супоніна // Холодильна техніка. – 1975.
-№6. З. 39-41.
4. Малишева, А.Г. Методичні засади вивчення гігієнічної
безпеки під час експлуатації побутових озонаторів [Текст] / А.Г.
Малишева // Гігієна та санітарія. -1994. – №9. – С. 42-46.

Методичні вказівки №01/0110

із застосування озонаторів

для обробки замкнутих об’ємів (приміщень, боксів, холодильних камер тощо)

1. РЕКОМЕНДУЄМІ СПОСІБ ОБРОБКИ ПРИМІЩЕНЬ

1.1. Мікроозонатор “Озон-01П” і озонатор повітря “НЕ-110”
1.1.1. Встановіть озонатор на горизонтальній поверхні, на висоті не
нижче половини відстані між підлогою та стелею приміщення.
Поверхня має бути металевої (токопроводящей).
Торкання озонатора з струмопровідними предметами, у тому числі і з ґрунтом, повинно бути виключено.

1.1.2. Відповідно до Паспорта на прилад, здійсніть підключення
озонатора до мережі живлення та увімкніть озонатор. Засікайте по годинах час початку
роботи озонатора.

1.1.3. Якщо оброблюване приміщення має об’єм менше 100 м\ то в цьому
У разі, переконавшись, що озонатор працює нормально (з’явився характерний запах
озону), всім присутнім у приміщенні, включаючи тварин, слід залишити
приміщення. Двері до приміщення слід прикрити.

1.1.4. Через деякий час (до часу, визначеного за графіком,
зображеному на малюнку 5, слід додати 1…2 години) увійдіть до приміщення,
вимкніть озонатор і знову залиште приміщення на час розпаду озону до рівня
ГДК (визначається за таблицею 2).

1.1.5. Якщо оброблюване приміщення має об’єм понад 100 м\ то в цьому
у разі можлива його обробка у присутності людей та тварин, але при цьому
слід спорудити бар’єр (наприклад, з меблів), що перешкоджає
наближення до працюючого озонатора на відстань ближче, ніж 3 м.

1.2. Озонатори промислові “Озон-60П”, “Озон-90П”, комерційні озонатори “НЕ-141SS”, “НЕ-150” і “Озон-5П”

1.2.1. Встановіть озонатор на горизонтальній поверхні, на висоті не
нижче половини відстані між підлогою та стелею приміщення. Поверхня не
має бути металевою (токопровідною). Торкання озонатора з
струмопровідними предметами, у тому числі і з фунтом, повинно бути виключено.

1.2.2. Видаліть із приміщення тварин та кімнатні рослини.

1.2.3. Відповідно до Паспорта на прилад, здійсніть підключення
озонатора до мережі живлення та запрограмуйте його вимкнення за реле часу. Час обробки визначається шляхом додавання 1…2 годин до
часу виходу на рівноважну концентрацію (див. графіки, зображені на
малюнках 8 та 11).

1.2.4. Увімкніть озонатор. Засікайте по годинах час початку роботи
озонатора.

1.2.5. Переконавшись, що озонатор працює нормально (з’явився
характерний запах озону), всім присутнім у приміщенні слідує його
залишити.

Двері до приміщення слід прикрити.

2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Озонування замкнутих обсягів (приміщень, боксів, холодильних камер, овочесховищ і т. д.) здійснюється з різними цілями, наприклад: дезодорація; детоксикація; біологічне очищення чи санація; демеркурізація; збільшення термінів зберігання овочів, фруктів, іншої продукції; попередження пліснявання сирокопчених ковбас тощо.

Повітря житлових і виробничих приміщень часто далеке від ідеального з погляду на здоров’я людини і тварин. Він часто буває забрудненим як хімічними речовинами, і патогенної мікрофлорою.

Дослідженнями останніх років встановлено, що часто у приміщеннях, де живуть і працюють люди, повітряне середовище забруднюється окисом та двоокисом азоту, формальдегідом, сірководнем, фенолом, стиролом, нафталіном, толуолом, ефірами, спиртами та багатьом іншим.

Звідки взялися ці речовини? Нерідко токсичні речовини потрапляють при промисловому будівництві в залізобетон, будівельні матеріали, особливо якщо використовуються шлаки та інші відходи. А буває, що й самі мешканці під час ремонту, перебудови приміщень зловживають продукцією побутової хімії: фарбами, лаками, полімерними матеріалами.
До речі, і при постійному курінні у приміщенні токсичні речовини, що містяться в димі, адсорбуються різними будівельними матеріалами, а потім знову виділяються у повітря.

Звичайно, в даний час є і припливно-витяжна вентиляція та кондиціонери, але часто буває цього мало. На допомогу приходить озон. Під його впливом відбувається утворення більш низькомолекулярних речовин, сполук з іншою адсорбційною здатністю проти вихідними. Більш низькомолекулярні сполуки зі зниженою адсорбційною здатністю швидше видаляються з житлового приміщення безпосередньо при озонуванні, а деякі з них окислюються з утворенням двоокису вуглецю, парів води та інших речовин, що легко видаляються.

Кондиціювання та багатоступінчасте очищення повітря викликає різке (порівняно з атмосферою) зменшення як нейтрального, так і іонізованого озону. Це може бути однією з причин повітряного дискомфорту в приміщеннях, що кондиціонують, так як після проходження атмосферного повітря через кондиціонуючий пристрій (камери зрошення, калорифери, фільтри тонкого очищення) концентрація озону в ньому знижується в 30 разів а частка легких негативних іонів озону зменшується з 80% до 1…2%. У зв’язку з цим у приміщеннях з кондиціонованим повітрям виникає потреба у штучному його озонуванні.